Анонімна історія Девни (частина перша, език украински)

„ ... Приблизно року 665-го Аспарух, третій Оглонь (Син) Кубрата Мудрого, перейшов зі своїм передовим загоном ріки Дніпро і Дністер, захопив стародавнє місто-фортецю Істрон у дельті Дунаю і оселився там зі своїм родом Дуло. На той час болгари були язичниками, а він - хитрий, підступний і Мудрий (Мадар) син Кубрата був ще й їхнім Проповідником. Місце розташування Істрону було відоме своїми потужними укріпленнями, чудовим природним захистом від навколишніх вод, а також надзвичайно важкими для важкоозброєного війська навколишніми болотами, трясовинами та багнищами. Приблизно за 6 років Аспарух відбудував міські будівлі та стіну цитаделі.  Широко відомо, що у 680 році імператор Костянтин IV Погонат організував військовий похід на Аспарух, очоливши значне сухопутне військо і невелику морську бойову одиницю. Болгари, відчувши, що римляни збираються напасти на них, спокійно і без паніки сховалися у своєму чудово захищеному острівному розташуванні і зайняли призначені їм позиції для оборони. Протягом чотирьох днів вони не дозволяли римлянам ступити на острів. Спорадичні бої точилися вздовж берегової лінії та на величезних болотах. Римляни не змогли здійснити масований морський десант, оскільки їхній флот виявився замалим. Кожна спроба римлян висадитися на берег була відбита болгарами, які билися високоорганізовано і самовіддано. Всі болгарські чоловіки і жінки, стрільці, добровольці і волонтери, були готові померти і билися дуже успішно. Прибережна місцевість, скелі, великі камани і болота були нездоланними для римських командирів і бійців. Болгарська кіннота маневрувала по всьому острову і успішно захищала берегову лінію при будь-якій спробі морського вторгнення. На болотах легкоозброєні і високомобільні болгарські воїни раптово вискакували з очеретів і з боліт, вбиваючи, топлячи і перемагаючи високомобільних римських найманців. Вночі, на великому березі, в степу, болгарська кіннота атакувала абсолютно бездіяльну і абсолютно марну римську кінноту в тил, ранила, вбивала і брала в полон римських вершників, а потім швидко і успішно відступала і уникала переслідування назад, вглиб степу. Імператор з великим болем дізнався, що римлянам, яких він знаходив щоранку вбитими болгарами, виколювали очі. Всі ці невдачі знизили бойовий дух римлян, деморалізували римських командирів і солдатів, і військова кампанія імператора ось-ось мала зазнати жахливої поразки. На четвертий вечір на імператорську яхту прибули троє болгарських парламентарів. Вони передали імператору Костянтину IV Погонату вітання від Аспаруха і запевнили його, що оґлон щиро бажає жити в мирі та злагоді з ним, його імперією та його народами. Вони підкреслили, що Аспарух, як і його мудрий батько Кубрат, поважає ромеїв, що він готовий зайняти малозаселену територію від Дунаю до гори Хем і, після укладення спеціального договору, взяти на себе захист Візантії від нападів з півночі. Аспарух запевнив імператора, що на північному рукаві Дунаю понад 300 000 болгар і його союзників чекають його сигналу; що вони в повній готовності перейти річку і попрямувати в райони, визначені для них Аспарухом в дунайських передгір"ях. Йому сказали, що Його Величність Аспарух хоче миру, а не війни. Вони запевнили його, що Аспарух вірить у розсудливість і доброту імператора та його народу. До світанку було досягнуто згоди щодо плану, запропонованого болгарами, і на світанку імператор відплив до Несебра. Необхідність лікування гострого болю в ногах імператора була легкою вигадкою його радників, щоб притлумити невдоволення константинопольської імператорської еліти програною війною з варварами. Так було закладено основу для прискореного і панічного відступу ромеїв до Константинополя. Аспарух зі своїм авангардним загоном гнався за римлянами по п"ятах і без бою та подальших втрат досягнув т. без втрат. Варна (колишнє місто Маркіанополь). За домовленістю з імператором вони оселилися там, зробивши її столицею Аспарухської Болгарії. Як це сталося, ми дізнаємося з другої частини цієї цікавої історії, яка за п"ять століть турецького панування була повністю стерта з болгарської народної пам"яті... 

Ця історія стала відомою наприкінці дуже сумного 2021 року, коли непомітно минув 1340-й рік заснування Першої європейської держави, яка колись називалася Дунайська (Девна) Болгарія!“